Після його завершення ви зможете:
Якщо ви готові, натисніть кнопку «Далі».
Як зґвалтування пов’язане з правом не бути підданою/підданим катуванню та іншим видам жорстокого поводження?
Під катуванням слід розуміти умисне заподіяння людині сильного болю чи страждань з конкретною метою або в результаті дискримінації. Як конкретна мета може бути отримання інформації або ж зізнання, бажання покарати чи залякати.
Для того, щоб певні дії були кваліфіковані (визнані) катуванням, необхідно встановити участь у них офіційних службових осіб, наприклад, поліцейського чи тюремного наглядача. Проте така участь не завжди буває безпосередньою, тобто вони [службові особи] не завжди самі займаються катуванням чи жорстоким поводженням – достатньо того, що вони свідомо дозволяють цьому відбуватися.
В окремих випадках людині завдають шкоди, хоча присутні не усі елементи катування, наприклад, коли мета завдання болю чи страждань виходить за рамки перерахованих вище причин. Тоді така шкода буде вважатися не катуванням, а жорстоким поводженням (іноді таке поводження називають «інші жорстокі, нелюдські, або такі, що принижують гідність, види поводження і покарання»).
Держава має негативні та позитивні обов'язки гарантувати нам дотримання нашого права людини не бути підданою/підданим катуванню та іншим видам жорстокого поводження.
Негативний обов'язок означає, що держава повинна утриматися від вчинення певних дій – наприклад, не повинно відбуватися катування та інших видів жорстокого поводження, таких як зґвалтування, з вини посадових осіб.
Позитивні ж обов'язки, навпаки, означають, що держава повинна вчинити певні дії. Наприклад:
Простіше кажучи, відмова ефективно розслідувати заяви про зґвалтування є порушенням державою права людини не бути підданою/підданим катуванню та іншим видам жорстокого поводження.
На державу покладено позитивний обов'язок ефективно розслідувати усі випадки, пов'язані зі зґвалтуванням: і коли ґвалтівник є представником держави, і коли – жорстоким партнером чи чоловіком [у шлюбі], і коли – абсолютно незнайомою людиною.
А тепер розберімося, що ж саме сталося з Є. у травні 2008 року.
Про які обов'язки держави із захисту людини від катувань та інших форм жорстокого поводження йдеться у цій історії?
Правильна відповідь! Потерпіла не стверджувала, що її зґвалтували особи, які перебувають на державній службі. Тому ця справа не стосується неприпустимості катування і здійснення інших видів жорстокого поводження з вини держави. У даній справі ЄСПЛ розглядав питання, чи виконала Румунія свої позитивні обов'язки із захисту Є. як вразливої людини від зґвалтування та інших видів сексуального насильства. Якщо конкретніше, то ЄСПЛ оцінював ефективність розслідування злочину і судового переслідування ґвалтівника в контексті права Є. не бути підданою катуванню та іншим видам жорстокого поводження і її права на недоторканність приватного життя.
Неправильна відповідь! Спробуйте ще раз.
То що ж було зроблено неправильно в ході розслідування?
Є. одразу ж попрямувала до поліції, щоб подати заяву про злочин, однак відділок був закритий. Наступного дня Є. Знову звернулася до поліції і подала заяву. Спочатку у поліції їй порадили забрати заяву через відсутність свідків. Їй, крім того, сказали, що вона «сама напросилася» і що «їй це тільки на користь». Вона відмовилася забирати заяву, і розслідування почалося.
Розглянемо ще раз, що ж відбулося з Є., але цього разу – з точки зору румунської влади. Які важливі факти влада проігнорувала у свідченнях Є.?
Які важливі факти проігнорувала румунська влада?
Так, усі ці факти зі свідчень Є. були проігноровані владою, коли вона намагалася встановити, чи відбувся статевий акт за взаємної згоди, чи ні.
Поліція не поставилася до свідчень Є. всерйоз. Поліція не вивчила особисту інформацію ані про Є., ні про Т.: так, поліція проглянула психіатричний діагноз Є., через який вона відноситься до вразливої групи і потребує посиленого захисту, і водночас поліція не звернула уваги на попередню судимість Т. за зґвалтування. Окрім того, не були враховані й обставини, за яких і відбувся інцидент: вечір, близькість кладовища. Усе це мало б велике значення для з’ясування того, чи давала Є. вільну і щиру згоду на секс із Т.
Натомість першою реакцією поліції було принизити Є. і переконати, аби вона забрала заяву, зі словами «сама напросилася» і «їй це тільки на користь». Потім співробітники поліції зосередилися на пошуку доказів того, що Є. чинила фізичний опір. Прокуратура відмовила у відкритті кримінальної справи на тій підставі, що, по-перше, Є. не кликала на допомогу, по-друге, вона не має пошкоджень в районі геніталій, а час виникнення синців на руці невідомий. Румунській суд зрештою погодився з прокуратурою, і тоді Є. довелося звертатися до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі.
Неправильна відповідь! Спробуйте ще раз.
То як же потрібно з’ясовувати, чи була надана згода [на секс]?
У цій справі жінка сказала «НІ», але Т. все одно зазіхнув на її сексуальну автономію та зґвалтував її. При цьому навіть відсутність «НІ» з боку потерпілої не означала б згоди [на секс]. Тому з'ясування того, чи було висловлено «НІ», не завжди достатньо для встановлення факту зґвалтування.
Поговорімо з адвокаткою – експерткою з міжнародного права у сфері прав людини, аби детальніше розібратися в історії Є. і тій ролі, яку відіграє ЗГОДА.
А зараз перевірмо, наскільки добре ви розібралися у модулі.
Чи правильним є таке твердження:
Відмова держави від проведення ефективного розслідування заяв про зґвалтування є порушенням нею права людини не бути підданою/підданим катуванню та іншим формам жорстокого поводження.
Правильна відповідь!
Неправильна відповідь! Спробуйте ще раз.
Прочитайте питання і оберіть правильну відповідь:
Що має бути ключовим елементом ефективного розслідування справ про зґвалтування згідно з міжнародними правовими нормами і стандартами у сфері прав людини?
Правильна відповідь!
Неправильна відповідь! Спробуйте ще раз.
Your choice regarding cookies on this site We have placed cookies on your device to help make this website better. You can use this tool to change your cookie settings. Otherwise, we'll assume you're OK to continue.
